Суми: свій до свого по свою… культуру

Схоже, ліберальні цінності зразка “кожен має подбати про себе сам” все міцніше і міцніше приживаються на Сумщині. Стосується цей процес і культури. В УРСР, як ми пам’ятаємо, культура в основному виконувала роль пропаганди, з кожним роком все більш абсурднішої і відірваної від реальності. В незалежній Україні, русифікованій та позбавленій культурних коренів, здавалося, все повинно було б змінитися. Але… Не останнім фактором тут постала проблема коштів — вірніше їх відсутності.

Найбільша криза в культурі і, відповідно, хвиля скорочень у Сумській області припала на 1997-98рр. Кількість клубів на Сумщині (до 1 млн. жителів), що працюють, скоротилася з 791в 1996р. до 718 у 2002р. (9,5%); бібліотек — з 754 до 627 (16,9%); музичних шкіл — з 38 до 35 (9,7%). Лише музеї були збережені. Однією з причин стало значне скорочення населення області, але найбільш суттєвою — фінансування за т.зв. «залишковим принципом». Кількість працівників культури практично не скоротилася, але лише за рахунок випробуваного в промисловості методу — переведення на неповний робочий день і неповну оплату. Більше половини бібліотекарів і працівників клубів (52%) працюють на половину, а то й чверть ставки. За словами Любові Демченко, заступника начальника управління культури Сумської облдержадміністрації, це одна з найбільших проблем. Іншою є опалення. Воно забезпечено фінансуванням лише на 30% від потреби, тому в зимовий період оплюється лише 47% культурних закладів. Це означає, що в рядовому селі клуб і бібліотека відкриті лише один раз на тиждень, в зимовий період — ще рідше. А там, де опалення немає, закриті взагалі, а бібліотекарі змушені звертатися по допомогу до шкіл. Книжковий фонд, на поповнення якого немає коштів, псується від перепадів вологості. Люди йдуть з роботи, і вакансії в клубах на 2000р. були заповнені на 48%, а в бібліотеках на 85%. Сільські бібліотеки отримують лише три газети — «Голос України» або «Урядовий кур’єр», обласну і районну. Обласні ЗМІ — радіо і ТБ охоплюють не всю територію Сумщини з ряду технічних причин. Ось така культурно-інформаційна ситуація в сільській місцевості.
Додамо ще повний занепад (96%) популярного раніше кіно. На 1991р. в області працювало до 1000 кіноустановок. Зараз їх кількість зменшилася до 58. В деяких районах (наприклад, Охтирському) ліквідовано взагалі усі кіноустановки. Частину аудиторії взяло на себе відео, але наскільки воно поширене, ніхто сказати не може, а репертуар відеопрокату відомий.
Культурна сфера та її заклади в області фінансувалися лише на 30% від потреби. Тому в 1997-98рр. і зарплату затримували на 5 міс., і її рівень був надзвичайно низьким. Але, вважають в обласному управлінні культури, період кризи пройдено, і фінансування поступово збільшується. Вперше за 10 років виділено кошти на капітальні ремонти (2001р. — 1 млн. 123 тис. грн., з них з бюджету 526 тис. грн.). На 2001р. згідно з Бюджетним кодексом вперше доведено показник обсягу видатків бюджету на культуру. За рік галузь профінансовано на 11,4 млн. грн., що становить 91,9% від запланованого (12,4 млн. грн.). На 2002р. ця цифра має збільшитися на 400 тис. і складе 12,8 млн. грн., причому 8,6 млн. грн. надійде як субвенція з державного бюджету, 1 млн. грн. виділить обласний бюджет, та 3 млн. грн. додадуть районні, сільські та селищні бюджети. Та все це складе лише 35,8% від замовлення (всього ж обласний бюджет затверджено на рівні 266 млн. грн.). На одного жителя Сумської області культурних витрат перепаде по 3,85 грн. на рік, або по 1,5 коп. в день.
Проблема недофінансування є найбільшою. Середній рівень зарплати працівників культури становить від 80 до 150 грн. Частково поповнити кошти допомагають районні бюджети, оскільки сільради, до комунальної власності яких належать з 2001р. культурні заклади, не в змозі надавати їм підтримку. Окремі райони за 2001р. збільшили витрати на ці потреби в 3 рази, але є такі, де контрольна цифра витрат навіть не була виконана. Загалом же місцеві бюджети виділили на культуру додатково в 2001р. 3,8 млн. грн. Деяку допомогу надають сільгосппідприємства. В одному з сіл Конотопського району керівник такого підприємства навіть відмовився передавати клуб та бібліотеку до комунальної власності і утримує їх на балансі підприємства. Допомогу надають і промислові підприємства, в основному на проведення разових обласних культурних заходів, таких як «Естафета праці та культури», що відбувається в області вже 2-й рік. Деяку частку становлять і надходження від платних послуг, які надають бібліотеки і клуби. Найбільше цих надходжень дає обласна наукова бібліотека в Сумах. Вона ж виграла в 2001р. грант Програми розширеного доступу та навчань Інтернет (IATP) програми Бюро з питань освіти та культури Держдепартаменту США. На цей грант в приміщенні бібліотеки було обладнано інтернет-центр з безкоштовним обслуговуванням бажаючих.
В обласному центі розташовані також найбільший театр, обласна філармонія, два найбільших музеї, зал органної музики і центр народної творчості, які фінансуються з обласного бюджету, але працюють в основному для жителів Сум. В місті не було скорочено жодного культурного закладу. Правда, довелося об’єднати дитячу і загальну міські бібліотечні централізовані системи, де загальна кількість філіалів збереглася (в 2001р. навіть збільшилася за рахунок прийняття в комунальну власність двох відомчих бібліотек). Не обійшлося і без зменшення ставок бібліотекарів, але скорочення штатів довелося уникнути. Не скоротилася і кількість музичних шкіл, також за рахунок зменшення навантажень. Були і великі затримки зарплати (до 6 міс.). Найбільшого провалу, як і в області, зазнало кіно. З 7 кінотеатрів в Сумах залишилося тільки 2, та й ті здають в оренду чималу частину своїх площ. Інші ж приватизовано і в них розмістилися автосалон, нічний клуб, біржа, банк тощо. Значних руйнувань від рук любителів чужого зазнали два міські парки: центральний та дитячий «Казка». Щодо останнього, то спроба міської влади передати його у власність українському Газпрому в 90-х роках лише збільшила його бездоглядність і руйнування.
У міському відділі культури вважають, що за останні два роки становище у Сумах поступово змінюється на краще. На утримання закладів культури і мистецтва у 2002р. буде виділено 1 млн. 677 тис. грн., що на 52% більше, ніж фактичне виконання у 2000р. (665 тис. грн.) та на 26,5% більше, ніж у 2001р. (1 млн. 322 тис грн.). Практично поновлено навантаження на педагогів у музичних школах, значно зменшилася кількість працюючих на 0,5 ставки, зарплата і комунальні послуги фінансуються на 100% і виплачуються без затримок. Останні два роки виділено по 50 тис. грн. на капітальні ремонти. Проблемою залишається передплата та оновлення книжкового фонду. Значно зросли суми наданих платних послуг, що дозволило бібліотекам придбати копіювальну техніку. Міська централізована бібліотека не відстала від обласної, вигравши грант посольства США в Україні і відкривши на отримані кошти свій інтернет-центр. Але загальна сума витрат на культуру становитиме в цьому році лише 1,5% міського бюджету. Рівень фінансування також коливається в 30-40% від необхідного. У Сумах відсутній зал, який би належав міській громаді для проведення культурних заходів — відділ освіти щоразу змушений орендувати його. Раїса Грицаєнко, начальник міського відділу культури переконана: «Культура не повинна заробляти гроші».
Цікавим є досвід приватних структур. Мистецький центр «Собор» фінансується за рахунок прибутків однойменного видавництва. Приносять прибутки організаторам дитячо-юнацькі студії сучасного та спортивного танцю, кількість яких поступово збільшується. Керівник об’єднання громадян «Органум» Орест Коваль, що з 1993р. провів у Сумах 18 міжнародних музичних фестивалів органної та камерної музики, завдяки співпраці з Міжнародним фондом «Відродження» отримав грантів на суму 42 тис. дол. Він знаходив підтримку і в обласній раді: невеликі суми (від 1 до 5 тис. грн.) та знижки на оренду залів. Відчутну підтримку іноді надають меценати, які часто просять не згадувати їхніх прізвищ. Постійним за кількістю (10-12) є коло спонсорів — приватних фірм і підприємців міста. Проте час для ведення успішної комерційної діяльності у сфері культури і музики ще не настав. Низькі доходи населення, неспроможного заплатити за високоякісний культурний продукт — ось основна причина.
Обласне управління і міський відділ культури співпрацюють з громадськими організаціями: Всеукраїнською музичною спілкою, Асоціацією міст України (в якій недавно відкрито культурну секцію), Всеукраїнським товариством «Просвіта», театральними та художніми спілками. Разом вони виконують ряд спільних проектів. Ініціатива найчастіше йде від громадськості, а державні органи, якщо ідея їм подобається, і подано проект з кошторисом, можуть піти назустріч. Але це не є довгострокова стратегічна позиція. Згадана «Естафета праці та культури» в стилі самодіяльності часів УРСР почалася з ініціативи голови держадміністрації Володимира Щербаня. В міжкультурних зв’язках області орієнтація на Росію стає все більш визначеною. Частину культурних заходів, як от святкування восени 2001р. «6-річчя партизанського руху на Сумщині», ініціює Київ. Недержавні установи формують ідеологію самі для себе — фірма «Інтерконцерт» практично завжди запрошує в Суми тільки російських естрадних виконавців. Переважна більшість жителів області є споживачами російської чи російськомовної масової культури.
Стара радянська система культурних закладів перебуває в перманентній кризі, і головна причина — недофінансування. Громадсько-приватні культурні ініціативи не набудуть широкого поширення доти, доки не зросте рівень доходів громадян, і вони зможуть витрачати їх не тільки на харчування і одяг. А щодо ідеології — тут, напевно, необхідні продумані заходи держави з модернізації української культури, її PR-підтримці.