Дніпропетровщина: “новий імідж — нова ти”

Дніпропетровська область за загальним рівнем економічного розвитку посідає третє, а за обсягом виробництва — друге місце, поступаючись за цим показником лише Донецькій. На сьогодні в області працює 712 основних промислових підприємств, понад 15 тис. суб’єктів малого бізнесу та близько 115 тис. приватних підприємців. Тут виробляється 15% усієї промислової продукції України. За багатьма позиціями Дніпропетровщина вже не перший рік утримує лідерство. Зокрема, тут видобувають 100% марганцевої та 80% залізної руди, виробляють 2/3 труб та 1/3 чавуну і сталі, 80% тролейбусів, майже 20% експортних надходжень України мають місцеве походження. Область є одним із найбільших донорів державного бюджету та рекордсменом за валовими зборами зернових культур.
Економічні здобутки
У розпорядженні голови обласної державної адміністрації Миколи Швеця від 31 жовтня 2002р. відзначено: “Аналіз економічного і соціального становища області за підсумками 9 міс. 2002р. свідчить, що в більшості галузей і сфер діяльності вдалося зберегти позитивні тенденції економічного зростання”. Обсяг промислової продукції регіону за 9 міс. ц. р. склав 102,1% до рівня відповідного періоду року минулого. Найбільший приріст — 23,6%, спостерігається у транспортному машинобудуванні, легкій — 15,5% та харчовій — 9,3%, промисловості. Зростають обсяги виробництва також у коксо- та нафтохімічній промисловості, металургії та металообробці, видобуванні неенергетичних матеріалів, однак тут темпи зростання не перевищують 5%.
У контексті балансу сільськогосподарського та промислового виробництва Дніпропетровщина виглядає як майже ідеальний зразок гармонійного розвитку. Наближаючись за рівнем урбанізованості до західних стандартів (80% становлять міські мешканці), область другий рік поспіль збирає рекордні як для років незалежності й найбільші у країні врожаї зерна — понад 3 млн. тонн торік та 3 млн. 500 тис. тонн цього року. Зростають також обсяги виробництва в інших галузях рослинництва та завдяки покращенню годувальної бази — у тваринництві та птахівництві.
Звичайна діяльність підприємств області за перші три квартали принесла загальний прибуток 947,4 млн. грн., зокрема й завдяки суттєвому зменшенню кількості збиткових підприємств — це очевидний результат зусиль податкової адміністрації у цьому напрямку — з початку року платників податків з “мінусами” у звітах поменшало вдвічі — з 10 до 5 тис. На 1 вересня вдалося зменшити до 50,4 млн. грн. (на 18,4%) кредиторську та до 4,5 млн. грн. (майже на 50%) дебіторську заборгованість бюджетних установ області.
Внаслідок вдалої діяльності народногосподарського комплексу план надходжень до зведеного обласного бюджету у поточному році регулярно перевиконується, що дає змогу збільшувати соціальні видатки. Порівняно з минулим роком видатки на освіту зросли на 63,6 млн. грн. (на 24,7%), на охорону здоров’я — на 33,3 млн. грн. (на 12,9%), на культуру — на 2,9 млн. грн. (на 12,9%), соціальний захист — на 15,3 млн. грн. (на 7,2%), на пенсійне забезпечення на 1433,2 млн. грн. (на 15,2%). В області фактично немає затримок з виплатами пенсій, стипендій та зарплат “бюджетникам”.
Невирішені проблеми
Одна з проблем розвитку регіону — великий, до того ж зростаючий податковий борг. На 1 жовтня сумарна податкова заборгованість склала 917,5 млн. грн. (зростання за поточний рік — 100%). Дуже гостро стоїть питання зі сплатою (точніше, несплатою) місцевих податків, причому з загальної суми 153 млн. грн. 107 млн. становить заборгованість з податку на землю. Начальник Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області Вадим Буряковський наводить такі цифри: понад третина юридичних осіб — платників податків мають заборгованості, 96 підприємств мають борг понад 1 млн. грн. Має місце неприємна тенденція збільшення боргів вугледобувних та комунальних підприємств.
Незважаючи на постійний тиск місцевої та центральної влади на роботодавців, заборгованість зарплати з початку року зменшилася лише на 7,5 млн. грн. (на 4,1%). А в 9 містах та 14 сільських районах така заборгованість, навпаки, зросла. До того ж 7 міст та 5 районів області недовиконали прибуткову частину власних бюджетів. Коментуючи цю ситуацію, голова облдержадміністрації Микола Швець стверджує, що “…головним завданням для виконавчих органів місцевої влади, податкових адміністрацій є на сьогодні забезпечення погашення недоїмки.” Також на порядку денному регіональної влади стоїть питання погашення заборгованості зарплати підприємств-банкрутів.
Економічний розвиток регіону є занадто вразливим від зовнішньоекономічної (а враховуючи останні міжнародні події — й від зовнішньополітичної) кон’юнктури. До того ж основні виробничі фонди експортоорієнтованих підприємств ГМК є вкрай зношеними, використовуються застарілі ресурсоємні технології. Все це потребує вже зараз багатомільярдних інвестицій.
Місцева влада намагається активно працювати над створенням привабливого інвестиційного клімату Дніпропетровщини, але, враховуючи “загальнодержавний” клімат у цій сфері, результати поки що неадекватні зусиллям та надіям. Не сприяє залученню коштів до реального сектора економіки й зародковий стан фондового ринку та слабкість банківської системи. І хоча Дніпропетровщина займає одне з чільних місць у державі за рівнем мікрокредитування, воно поки що є недосяжним для підприємницьких мас.
Регіональні рішення загальних проблем
Місцева еліта декларує здійснення на основі широкої консолідації і самої влади і суспільства з владою таких кроків:
по-перше, вирішення нагальних соціальних проблем — ліквідація заборгованості з зарплати, регулярні соціальні виплати та їх поступове збільшення;
по-друге, реформування житлово-комунальної сфери, проблеми якої знову вийшли на перший план з першими холодами — в області залишилися без опалення сотні житлових будинків та десятки соціальних об’єктів;
по-третє, створення сприятливого бізнес-клімату в регіоні, залучення іноземних інвестицій, особлива увага малому бізнесу як носію дуже важливих не лише економічних, але й соціальних функцій та боротьба у цьому контексті з корупцією та бюрократизмом;
по-четверте, сприяння інвестуванню або інвестування власних ресурсів (шляхом бюджетних субвенцій) у інфраструктурні об’єкти, здійснення інноваційної політики;
по-п’яте, лобіювання інтересів регіону у Верховній Раді та Кабінеті міністрів, зокрема у питанні формування бюджету на справедливих, щодо донорських регіонів, засадах.
Програмування розвитку
Серед стратегічних програм соціально-економічного розвитку регіону чільне місце займає програма “Дніпропетровщина-2010”, яка вже реалізується третій рік. Згідно з цією програмою, Дніпропетровщина має на шляху свого розвитку пройти 3 етапи:
– 1999-2000 — стабілізація виробництва, ліквідація спаду;
– 2001-2005 — практична реструктуризація промислового виробництва, досягнення надійної стабілізації економіки;
– 2005-2010 — формування конкурентного виробництва з використанням енерго- та ресурсозберігаючих технологій.
Кожен етап плану має конкретні цифрові показники у кожній галузі промисловості. Стратегічною метою цієї програми є побудова в області економіки на засадах “інноваційного розвитку, ефективної структури, диверсифікації зовнішньоекономічних зв’язків”. Успішна реалізація першого етапу програми дозволяє сподіватися на те, що програму буде виконано успішно та в цілому.
Крім стратегічної програми, в регіоні впроваджуються обласні та міські цільові програми розвитку (зокрема, розробляється програма розвитку малого бізнесу на 2003-04рр. з дієвим механізмом відповідних бюджетних видатків). Багатообіцяючим прикладом співпраці органів місцевої влади з недержавними структурами є розробка на замовлення міської влади ЗАТ “Дніпропетровське регіональне агентство економічного розвитку” (керівник Олександр Петрусь) програм підтримки жіночого бізнесу та реформування комунальної сфери. Окрім виконання основного завдання — сприяти позитивним соціально-економічним зрушенням, ця співпраця досягає й побічної, але не менш важливої мети — напрацьовується безцінний досвід цивілізованого співробітництва державного та недержавного секторів, без чого просто неможливий суспільний прогрес (на жаль, інформування широкої громадськості про позитивний досвід роботи агентства далеке від оптимального).
Обласний центр також має свою стратегічну програму розвитку з досить банальною назвою — “Дніпропетровськ 2010 — стратегія зростання”, але з дуже амбітним змістом. Стрижнем програми, розробленої дніпропетровськими держслужбовцями та науковцями під головуванням мера Івана Куліченка, є концепція перетворення міста на Дніпрі до 2010р. з класичного технополіса — міста, яке існує для індустрії, на ноополіс — місто абсолютно нової якості і нового змісту, яке вже не буде просто вмістилищем заводів, вузів та будинків, а буде місцем ефективної співтворчості міської громади заради спільного добробуту. На шляху до ноополісу необхідно вирішити такі завдання: глибоке реформування промисловості, реструктуризація, поширення малих форм бізнесу, екологічна реабілітація міських земель, реформування житлово-комунальної сфери та створення ЖСК. Коментуючи цей проект, один з його авторів, професор Юрій Сурмін після прийняття програми (грудень 2000р.) зазначив, що успішна реалізація програми ”Дніпропетровськ 2010” дозволить місту зберегти свої лідерські позиції в усіх сферах життя, а “Україна буде жити за прикладом Дніпропетровська і… перетвориться на державу ”ноополісів”. Згідно з цією програмою, вже у 2010р. буде досягнуто європейської якості життя.
Отже, ми бачимо, що на Дніпропетровщині створено цілий комплекс різноманітних, і, що особливо важливо, взаємопов’язаних та узгоджених з загальнонаціональними документами програм розвитку регіону, які в цілому дають можливість намалювати “ідеальну модель” соціально-економічного розвитку регіону “на сьогодні” та для найближчого майбутнього. Наявність осяжних, зрозумілих планів є необхідною умовою раціонального розвитку будь-якої соціальної системи. Вони дають в руки певний масштаб, мірило для оцінки власних дій та їхніх можливих наслідків. А оскільки це не просто “плани”, а державні документи, то це (в разі їх реального, а не “паперового” втілення) дисциплінує та спонукає виконавців (держслужбовців), певною мірою гарантує тяглість політики при зміні виконавця та озброює громадськість критерієм для оцінювання діяльності “народних слуг”.