Асоціація демократичного розвитку і самоврядування України (АДРУ) представляє програму “Сесія молодого конгресу місцевих і регіональних влад України”, яка покликана об`єднати потенціал молодих депутатів місцевих рад та студентів профільних факультетів провідних вузів України, небайдужих до проблем місцевого самоврядування. Головною її метою було залучення молоді до активної діяльності в місцевому самоврядуванні та виховання молодої політичної еліти України. [...]

До регіональної еліти можна було б зарахувати керівників регіонального рівня, політичних діячів центрально-регіонального масштабу, представників великого бізнесу і капіталу, депутатів обласних та місцевих рад, представників деяких громадських об’єднань, окремих представників мас-медіа та творчої інтелігенції, податкову адміністрацію, прокуратуру та правоохоронні органи. Та чи насправді вони є тією елітою, яка повинна впливати на прийняття рішень загально регіонального [...]

Володимир Полохало, редактор журналу «Політична думка»: Йдеться про зміцнення виконавчої структури влади, але не через уряд і місцеву владу, а через Адміністрацію Президента і обласні держадміністрації. По суті відбувається гомогенізація політичного простору з вирішальним впливом на прийняття політичних рішень саме в Адміністрації Президента.

22 вересня Київський центр Інституту Схід-Захід провів семінар на тему: “Агентства регіонального розвитку в Україні: становлення і перспективи”.

Навіть після того, як проект бюджету-2001 потрапив у парламент, принципи його формування та основні макроекономічні показники залишаються предметом гострих дискусій між представниками різних гілок влади.

Говорячи про потребу вдосконалення української регіональної політики необхідно врахувати ті групи протиріч, які є невід”ємною частиною тканини суспільно-політичного процесу.

Окрім цілей та інституційної інфраструктури регіональної політики, її ключовим компонентом є “проблемні” регіони, тобто ті території країни, які за певною ознакою класифікуються як такі, що вимагають додаткової допомоги з боку центрального уряду, зокрема шляхом фінансових стимулів для регіонів.

Моє ставлення до цього документа є доволі суперечливим, оскільки у проекті об”єднано дві проблеми, які, на мою думку, мають різний ступінь актуальності, різний ступінь готовності для реалізації в українському суспільстві. Йдеться про муніципальну реформу і власне державну регіональну політику.

В Україні регіональна політика відсутня. Такий висновок напрошується, оскільки, будь-який напрямок внутрішнього розвитку не можна вважати державною політикою, якщо він не є формалізованою стратегією, існування якої чітко і зрозуміло задекларовано, а виконання забезпечується через діючу та ефективну інституційну інфраструктуру, функціонування якої законодавчо забезпечено.